Цикли віршів » Талант Интернета - сайт талантов, исполнителей, музыкантов, певцов, поэтов и художников. Где творческие люди могут добавлять свои работы – музыку, клипы, картины, стихи, сочинения и поэзию.

Талант интернета


 
 

> Цикли віршів
Сортировать статьи по: дате | популярности | посещаемости | комментариям | алфавиту


Творча ніч 6

Творча ніч 6
Творча ніч
Епізод 6


Віктор Цвіт


Пісня кохання

Ми співаємо пісню для себе,
що лунає у наших серцях
і прохаємо зорі на небі,
на душі пробудити співця,
що втішатиме кожну годину,
рятуватиме від забуття
ту коштовну любові хвилину
що осяює щастям життя.

Ми співаємо пісню веселу,
яка здавна поєднує нас,
бо слова її, наче джерела
витікають і зцілюють враз:
від журби і пустої тривоги,
від безодні незгод і страждань,
а мелодія вкаже дорогу
почуттям до вершини світань.

Ніч осяє нестримна любов
засіваючи зорі ясні,
оживляючи радість розмов
надихаючи нас на пісні.
Усміхається сонечком день,
нам даруючи щастя в очах,
що коханням затьмарює тінь
і піснями живе у думках.














Весна

В теплих променях весни
дивом квіти розцвіли
і красою в любі сни
моє серце повели,
по стежині в чудосад
загубитись серед квіт
і дивитись зорепад,
що нічний осяяв світ.

Коли сонечко встає
і осяє погляд мій,
- лине серденько моє
через сад до річки мрій,
човен там мене чекав,
що прямує до життя,
у якому я кохав
ливши світлом почуття.

Але дні ті вже минули,
ніби мрії і думки,
про які ми вже забули,
як про висохлі річки.
Та надія не згасає,
що зустрінемося знов,
бо між нами не вмирає
вмита радістю любов.

Щастям знаючи весну,
бо вона прийде завжди,
серед квітів я засну
і вісні приходиш ти.
Обіймаючи, мовчиш
бо немає оправдань,
знаю, на душі кричиш
криком болю від страждань.

Але дні ті вже минули,
ніби мрії і думки,
про які ми вже забули,
як про висохлі річки.
Та надія врятувала,
бо зустрілися ми знов,
мов навіки поєднала
два світи одна любов.


Маріна

Промовивши тепле слово
згадую тебе
і квіткою серце знову
радісно цвіте,
бо щастя не знає схову
сонцем в небесах,
коли я зустріну знову
ту, що сяє в снах.

Маріно-перлино,
моя мріє мріям всім,
з тобою години
для душі, неначе дім,
в якому так швидко
я забув про самоту,
покинувши клітку
відчуваю теплоту
ласкавого серця.

Як час до роботи кличе
прагну лиш одне,
побачити ніжні очі,
радісне лице,
відчути обійми рук,
що пестять знов і знов,
доносячи серця стук,
як пісню про любов.

Маріно-перлино,
моя зіронько ночей,
яка у складні години
сяє для очей,
щоб бути з тобою
я б віддав своє життя,
щоб лити рікою
надяскраві почуття
безмежжям кохання.




Спільність

Всюди нас поєднує мовчання
як єдиний, загадковий світ,
у якому з`явиться кохання
сіючи думками первоцвіт.

Варто лиш поглянути ласкаво
і сказати ніжно кілька слів,
щоб любов засяяла яскраво
милим сонцем нескінченних днів.

Всюди нас поєднує взаємність
у моменти радості і бід,
від яких відчуємо приємність,
як добро, яке лишає слід.

Варто лиш поглянути ласкаво
і сказати ніжно кілька слів,
щоб на серці вогник золотавий
проганяв теплом журбу і гнів.

Інколи поєднує робота
чи мандрівка до красивих місць
як у світ розчинені ворота
серцем, що плекає свою міць.

Варто лиш поглянути ласкаво
і сказати ніжно кілька слів,
щоб життя з надією тривало,
душу надихаючи на спів.













Територія війни

Тиша і туман навкруги,
не співає жодна пташка,
поглядом дивлюсь догори
і в думках зітхаю тяжко.

Кожен день на радість мені
подарує віра в чудо,
що не пропаду на війні,
де пропасти можна всюди.

Дим ще ріже очі мої
від багаття стрілянини,
що накрила тишу гаїв
вибуховим шумом зливи.

На руках вже висохла кров,
кров пораненого друга,
що додолу крикнувши впав
і життя просив у бога.

Дівчино кохана моя,
ти чекаєш ще на мене?
Чи тепер ти вже не моя,
адже час без мене лине?

Досі ще читаю листи,
які ти мені писала,
відповідь лише не знайти
чому нині перестала?

День на фронті лине за рік,
то життя триває швидше,
де й коли скінчиться мій вік,
як і всі, не знаю завше.

Хочу тільки смерть не знайти,
повернутися додому,
де життям спокійно піти
у дорогу більш відому.

На війні немає життя,
тільки смерть і довгі муки,
цьому не піти в забуття,
хоч мине чимало років.

Тим, хто повернувся живим
про війну ніколи не забути,
час для них настане сумним
як самотність спіткає відчути.



Фенікс

Серце стукотить,
бо кохає досі,
пташкою летить
пити теплі роси
в поле почуття,
що зазеленіло
радісним життям,
яке душа створила.

В полі серед квіт
слово буде співом,
бо зустрівся світ
чарівної діви,
в нього увійду
і її побачу,
потім пропаду
і від болю плачу.

Серце їй віддав,
відчинивши душу,
бо тоді не знав,
що страждати мушу
від її мовчань,
що ховали правду
тінями бажань
затінявши зраду.

Поле почуття
у вогні палає,
пташка в небуття
в полум`ї рушає,
та через любов
серце не вмирає
і пташину знов
з попелу рождає.

Знову серед квіт,
слово буде співом,
бо летить у світ
пташка в поле дивом
жити далі знов
і не боятись болю,
адже лиш любов
нам дарує волю.


Дороги до кохання

Десь далеко рідна хата
залишилася самою,
тож приємно пригадати,
що вона завжди зі мною.

Раптом я зустрів тебе,
полонивши вільне серце,
почуттям, яке цвіте,
душу тягнучи до сонця.

Кожен день в нову дорогу
вирушаю лиш з тобою,
щоб приборкати тривогу
і не знатися з журбою.

Ти для мене стала домом,
оселившись в моїх мріях,
тож тепер не знаю втоми,
оживаючи в надіях.

Шлях прямує в невідомість,
мов з повітря в невагомість
кожна подорож веде.
Ми мандруємо світами
від кохання до безтями,
що кордонів не знайде.

Як мандруємо частіше,
то кохаємо сильніше
один-одного в житті.
Ще для нас існує радість
що серцям дарує свіжість
не старіти в почутті.




Шлях до щастя

Поміж пеклом і раєм
протікає ріка,
без кінця і без краю
та доволі стрімка,
каламутнії води
заховали в собі,
гострі скелі усюди
і каміння журби.

Прямувавши до щастя,
ми човнами пливли,
крізь порогів нашестя
і обійми імли,
через тихі й безлюдні
острови і міста,
зігрівавши холодні
почуттями літа.

Поміж пеклом і раєм
поміж злом і добром,
ми серцями жадаєм
відшукати нутром,
свою зірку кохання,
що осяє життя,
і промінням світання
прожене забуття.

Течія безнадії
нас на скелі несе
чи до рук лиходіїв,
що чатують усе,
та кохання і мрії
сили нам додадуть,
не втрачати надії
і продовжити путь.