Цикл віршів про кохання » Талант Интернета - сайт талантов, исполнителей, музыкантов, певцов, поэтов и художников. Где творческие люди могут добавлять свои работы – музыку, клипы, картины, стихи, сочинения и поэзию.

Талант интернета


 
 

> Цикл віршів про кохання
Сортировать статьи по: дате | популярности | посещаемости | комментариям | алфавиту


Творча ніч 5

Творча ніч 5
Творча ніч

Епізод 5

Душа

Вона існує в кожному із нас
творити щастя, любов і радість,
а зацвіте, коли настане час
шукати всюди красою милість.

Душа любові, подарована лиш раз,
неначе погляд, у якому сяє щастя,
яке між нами промайне, немов Пегас
і серце любо звеселяє ніжним рястом.

Мов деревом зростає догори,
вона від дум і мрій прекрасних,
які малюють щирі кольори
весняних квітів і снів чудесних.

Душа любові, розфарбовує життя,
неначе діва,що красою будить серце,
і оживляє ті прекрасні почуття
чудовим днем, що між нами сяє сонцем.

Віктор Цвіт 12.01.17


Моя Ніч

Коли удень самотньо,
то ніччю будеш ти,
даруючи могутньою
душею милі сни,
які чарують радість
і спокій почуттям,
яким забуду хмарність
і сяю майбуттям.

Зустріну погляд ночі
метеликом в пітьмі,
в якому бачу очі
закохані твої,
які втішають серце,
як місяць небеса,
надією від сонця,
що творить чудеса.

Розсипавши по небу
жаринами зірок
любов свою від себе
перлинами думок,
в життя моє приходиш
відрадою душі
бо ніжністю вгамуєш
її сумні дощі.


Тому чекаю радо
на той смеркання ключ,
яким прийде до саду,
моя кохана Ніч,
тим місяцем ласкавим,
що змилує зірки
життям з новим началом,
єднаючи стежки.

Віктор Цвіт 12.01.17



Твоя книга

Життям занурюся у світ,
він зацвіте на сторінках
пейзажем книги моїх літ,
яку носив в своїх думках.

Тепер цю книгу чарівну
щодня читаєш радо ти,
неначе стежку мандрівну
шукаєш, ринувши у сни.

В яких над тобою
палатиме сонце,
а щастя рікою
тектиме до серця,
звільняючи почуття
з похмурості забуття.

Як хмари зимові,
страхи всі розтануть,
а думи чудові
кохання розпалять
словами із книги днів,
даруючи серцю спів.

Мандруєш світом чарівним,
зі слів не зводячи очей,
шукаєш ранок всіх ночей,
що спалахне вогнем живим.

Читавши книгою мене,
себе щасливою знайдеш,
бо день самотності мине
коли думками в снах живеш.

В яких із тобою
палатиме сонце,
а щастя рікою
тектиме до серця,
звільняючи почуття
з похмурості забуття.

Для тебе назавше,
я буду тим сонцем,
кохання яснивши
розжареним серцем
із неба в душевний світ
романом минулих літ.


Віктор Цвіт 28.12.16




Диво

Ти пануєш в моїх снах,
у думках і словах,
в них долаючи мій страх
теплотою у очах.

Ти існуєш почуттям,
сполоняючи ураз
серце сяючим життям,
що є нині увесь час.

Наді мною ясним небом,
де пливу я кораблем,
понад хмарами до тебе
чудотворчим королем.

Сонце сповнює вітрила,
вітром сяючих надій,
що мене чекаєш, Мила,
як перлину власних мрій.

Білий місяць на душі
освітляє темну ніч,
у яку, немов ножі
самоти вражає клич.

Вранці соколом гірським,
ти несеш мені любов,
з гір у гавані морські,
де її я вмить знайшов.

Блискучим перлом твого серця,
що сяє дивом на піску
зібравши ніжні барви сонця
у душу теплу і м`яку.

Своїм найкращим в світі чудом,
для мене завше будеш ти,
неначе світло, що є всюди
куди б дорогою не йти.

Віктор Цвіт 23.01.17


Ніч кохання

Місяць синьоокий гляне у вікно
із небес високих сіючи тепло,
темряву кімнати поглядом яснить,
у якій дивлюся як кохана спить.

Очі її милі дивляться у сни,
де буяють квіти вічної весни
і від них кохання в серденьку цвіте,
роблячи від щастя радісним лице.

Сівши біля неї очі не зімкну,
поглядом ласкавим ніжно обійму,
щоб спокійно спала мила цілу ніч,
поряд відчувавши мій душевний клич.

Місяць синьоокий гляне у вікно,
роблячи кімнату океанським дном,
на яке з поверхні спуститься любов,
сяючи очима ранку, що прийшов.

Віктор Цвіт 05.02.17






Дивлюся у вікно

Я дивлюся у вікно,
бо шукаю радість знов,
розливаючи на скло
теплим поглядом любов,
що осяє ніч і день,
думи сіючи ясні
теплотою в сум і тінь,
ніби квіти навесні.

Я дивлюся у вікно,
бо на серці знов журба
болем спалює нутро,
як розлючена юрба,
що руйнує звичний світ
і лишає світ руїн,
у якому щастя цвіт
стане кіптявою стін .

Як надія згасне знов,
то погляну у вікно
і зігрію щастям кров,
що замерзла вже давно,
бо в самотності буття
без любові не дано,
то з коханим відчуттям,
подивлюся у вікно.

Подивлюся у вікно
і побачу там життям
милу дівчину з кіно
небайдужу почуттям.
ніби радість для очей,
любий спокій для душі,
диво днів, тепло ночей
розцвіте вона в мені.

Віктор Цвіт 29.01.17






Трояндовий сніг

Про кохання всі слова
в серці піснею звучать,
про кохання всі дива,
ніби гори височать
над долиною життя,
де закохані живуть
як незгаслі почуття,
що трояндами цвітуть.

Про кохання всі вірші,
прикрашають їхні дні
тим світанням на душі,
що настало ще вісні
першим подихом весни,
що спустилася з вершини,
врятувати від зими
дві трояндові перлини.

Їхні любії думки,
як мільйони пелюсток,
всі осипали струмки
дивом зводячи місток,
по якому від журби
над безоднею страждань
вони разом раді йти
у прекрасний світ бажань.

Віктор Цвіт 30.01.16





Царство квітів

Як чудово, що існує
дивоквіткою душа
і красою причарує
всіх, для кого ще чужа.
ЇЇ квіти зацвітають
в серці кожному теплом,
від якого оживають,
люди істинним нутром.

Погляд кинувши в прекрасне
і побачивши себе,
крізь життя своє нещасне
кожен квіткою цвіте.
Забуваючи про біди,
не зважаючи на біль,
за весною лине слідом,
покладаючи зусиль.

Ставши квіткою кохання
ми цвітемо любим цвітом
в царстві білого світання,
де кохання буде світом,
у якому з розмаїття
почуттєвою красою
враз народиться суцвіття,
що поєднане лозою.

Мов коштовністю існує
та квітучая душа,
бо любов тобі дарує,
і тебе завжди втіша.

Віктор Цвіт 21.01.17



Творча ніч 4

Творча ніч 4
Творча ніч 4

Мерлуза

Покидає в надвечір`ї
світлу гавань корабель,
залишивши цитадель,
на верхівці крутих скель
шлях осяяти з нагір`я.
Гори обрій застилають
діамантами вершин,
що без покриву хмарин
з маяком самотнім тим
жаром море засівають.

Поринає у блакить,
човен мій на хвилях ночі
позирнувши в сині очі,
що теплом своїм дівочим
пісню в серці оживить:
"Ой, пливи моя Мерлузо,
до щасливих островів,
там цвіте уже мімоза
і мене чекає муза,
ніби радість своїх днів".

Промовляючи цю пісню,
подолаю лютий шквал,
не боюсь підводних скал
і піратських тих навал
у лиху годину пізню.
На шляху усе можливо
але завше є надія,
мов на небі зорі сіє
від чекання моя мрія,
що для мене вкрай важливо.

Прожене зірки світання
і Мерлузу вкриє день,
лиш тоді позаду тінь
потопає від цвітінь,
ставши здійсненим бажанням.
Подолав моря глибокі,
пережив тривожним час,
адже маю щастям шанс,
що зустріне ще хоч раз,
мене діва синьоока.
Ось тоді моя Мерлуза
стане нашим милим раєм ,
мов для нас є море краєм
і кохання там співає
світлим духом Марсельєзу.

Віктор Цвіт 10.11.16



Життя без тебе

Відчуваються зміни в душі,
бо сумую без тебе,
коли хлинуть знову дощі
мокрим холодом неба.

Поринаю в сон восени,
падолист, моя втіха,
мов не знаю тепер новини,
що несе щастя сміхом.

Припорошені снігом думки
забувають про радість,
що цвіла теплотою руки,
в серці ніживши милість.

Вітер звіє останні слова,
що ти там десь далеко
твориш з іншим кохані дива,
почуттями дволико.

Дні без тебе, ночі без тебе
обернуться на роки,
в них спасінням маю для себе
тільки сонячні річки,
що фарбують барвами світла
всю байдужість у мені,
мов жалкуєш згодом, що зникла
від щастя навесні.

Віктор Цвіт 13.11.16



Як відчуєш мене

Як відчуєш мене в собі,
як почуєш слова мої,
не топи моє серце в журбі,
що створило всі мрії твої.

Як зустрінеш мене в житті,
ніби день, що не зник у душі,
посміхнися ж мені в почутті,
бо колись ми були не чужі.

Знаю, не повернути
між нами любов,
знаю, вже не зігріти
остуджену кров,
тільки все пригадати
тим днем, що минув,
слід окремо пожити,
мов душею заснув,
від усього стомившись.

Як знаходиш любов нову,
намалюючи знов весну,
то ступай же на стежку живу,
що цвіте у погоду ясну.

Тимчасово забудеш мене,
доки радість приносить життя,
але з часом і щастя мине,
залишивши мої почуття.

Але не повернути,
між нами любов
і теплом не з`єднати
серця любі знов,
долю не відвернути,
що далі веде,
все спочатку почати,
як весна зацвіте,
цвітом щастя нового.

Віктор Цвіт 04.12.16



Мама

Очі ласкаві я бачу душею,
що зігріватимуть серце моє,
в ночі холодні любо`ю своєю
давши світанок, що днину кує.

Погляд коханий чекає на мене,
все позираючи в сіре вікно,
в думах тривожних сльозами нахлине,
що обернуться зі мною в тепло.

Лагідні руки навіюють спокій,
жаром турботи вгамовують біль,
адже єдина у світі жорстокім
мама приносить надію у штиль.

Маючи чари і силу від бога,
ти бережеш мене, Мамо, завжди
де б не ходила життєва дорога,
я залишаю до тебе сліди.

Щоб повернутися сином додому
і пригорнутися милим дитям,
бо лиш з тобою не бути самому,
маючи даром від тебе життя.

Віктор Цвіт 07.12.16




В твоїх очах

В твоїх очах блакитне небо,
де сонце сяє навкруги,
мов літній день є через тебе
теплом коханої руки.

Приходить літо лиш з тобою,
пташиним співом про любов,
яку в душі несеш з собою,
щасливим днем, що не пройшов.

В твоїх очах цвіте і сяє дивний світ,
там щастя тоне, ніби роси, серед квіт,
там чути радість від думок, бажань і слів,
тоді з тобою бути - справжнє диво снів.


В твоїх очах буває буря,
тоді все стогне від вітрів,
які несуть думки від горя,
поки тебе я не зустрів.

Усе минає днем зі мною,
який вважатимеш життям,
бо маєш чари, мов стіною
зробивши вільним почуття.

В твоїх очах палає казка наших днів,
що заховали всі незгоди, сум і гнів,
лише кохання сонцем сяє до зірок,
тому в ненависть не один нам треба крок.

В твоїх очах існує світ для нас обох,
як ера золота, епоха всіх епох.
Його шукали ми, коли ішли дощі
осяйним маревом, загадкою душі.

Віктор Цвіт 27.11.16





Дух весни

Тепло від рук,
мене позбавить мук,
добро від слів,
страшних не кличе снів,
любов душі,
пробуджує дощі,
життям в життя
вливає почуття.

Ввійду у фільм
твоїх палких обійм,
знайти шляхи,
здолати всі страхи.
Ніхто тепер
вже не піде у сквер
самотнім тлом,
кохання знавши злом.

Ти в мені, а я в тобі
із першим подихом,
нас втішає у журбі,
кохання покликом:
не ховатись у юрбі
за знаком оклику,
берегти любов в собі
від вітру вогником.

Душа в душі,
як зарево вночі,
веде до мрій,
сузір`ями надій,
хоча не раз,
болючим буде час,
любов цвіте,
весною, що прийде.
.
Віктор Цвіт 29.11.16


Сліди на снігу

Казковим снігопадом
в життя прийде зима
і білосніжним садом
думки мої пройма,
немов тепер позаду
із осінню журба,
бо знову є відрада,
що мрією жива.

Піду по сніговію
стежиною душі,
шукати свою мрію,
якій пишу вірші
безсонними ночами,
в сумні і сірі дні,
все живучи роками
рабом в своєму сні.

Як подарунок долі
знайду твої сліди
за ними йду від болю,
від суму і біди,
зустрітися з тобою
в обіймах теплоти,
яку несу з собою
багаттям доброти.

Нехай любов навіки
мені і не знайти,
немов бездонні ріки,
яких не перейти,
зима покличе знову,
до щастя два світи,
вести любов казкову
єднаючи сліди.

Віктор Цвіт 12.12.16





Фотограф

Світло спогадів яскравих
зберігаю для душі,
полем квітів золотавих
що рождають міражі.

З ними все побачу знову,
що втонуло у роках
і почую серцем мову,
що звучала у думках.
Знов відчую теплим слово,
ніжним дотик у руках,
хоч життя не має схову,
а стікає по струмках.

Тож дістану дивопристрій
і погляну на життя
та спіймавши гарний настрій
збережу на майбуття.
І в картинках з мого світу
бачу радістю її,
діву юну, повну цвіту,
що вкрашала дні мої .

Як шкода, що все минає,
позираючи у сни,
де промінням догорає
диво ранної весни.
Але спогади яскраві,
розростаючись живуть,
ніби думоньки ласкаві
за тобою ще цвітуть.


Віктор Цвіт 20.12.16




Острів Капрі

Вже прийшла в Неаполь ніч,
запаливши його чари,
серед них почув я клич,
що привів мене за хмари,
там ти сяяла душею
ливши місяцем блаженство,
ставши радістю моєю,
з миті нашого знайомства.

Попливемо на човні
у безкрає синє море,
провести у ньому дні
і нічні зустріти зорі,
спільним часом в самоті,
живучи одним бажанням,
знайти мрією в житті,
острів нашого кохання.

Як торкнувся ранок хвиль,
погасивши в небі зорі,
ми потрапили у штиль
біля острова у морі,
до якого, мов життям
разом линули щомиті
поєднатись почуттям
що є світлом в оксамиті.

Віктор Цвіт 24.12.16