Філософський вірш » Талант Интернета - сайт талантов, исполнителей, музыкантов, певцов, поэтов и художников. Где творческие люди могут добавлять свои работы – музыку, клипы, картины, стихи, сочинения и поэзию.

Талант интернета


 
 

> Філософський вірш
Сортировать статьи по: дате | популярности | посещаемости | комментариям | алфавиту


Елементи

Автор: Evgens дата 30-01-2016, 14:52 Стиль: Філософський вірш
  • 0
Елементи

Елементи

Сонце сяє правдою для всіх,
та не всім однаково, не всім,
тепло вже комуть, комусь ще ні,
просто теплота ще досі в сні.

Щастя буде квіткою для всіх,
обирає ж колір кожен свій,
від якого серцем лине сміх,
від якого хлине море мрій.

Елементи кожної душі,
що живе у вас, живе в мені,
все, що буде з нею на межі,
сяятиме місяцем вночі.

В ніч несправедливої біди,
коли ніби вибору нема,
але залишилися сліди,
які серце любістю сприйма.

Дружба є погодою щодня,
та погода в кожного своя,
тим усе чужий, а тим рідня,
буде ж світ взаємності, де я.

Є кохання скарбом всім серцям,
що знайти судилося не всім,
напочатку дружба є творцям,
що цвіте в кохання або в грім.

Спіцин Євгеній 21.01.16

" Найболючіше визнавати те, що твоя любов живе лише для тебе самого"



Усвідомлення іншого

Автор: Evgens дата 26-01-2016, 21:58 Стиль: Філософський вірш
  • 0
Усвідомлення іншого

Усвідомлення іншого

Щастя приходить зранку,
щастя приходить вдень
і обіймає палко
та повертає в тінь.

В тінь, про яку забуду,
живши під сяйвом днів,
бо сяє сонце всюди,
навіть у барвах снів.

Все задарма робив для любові,
жив, відчував почуття нестримно,
в світі, що проти мене в змові,
в світі, від якого аж зимно.

Біль відчуваю в серці,
що наганяє сум,
хоча ще сяє сонце,
чути від вітру шум.

Що приганяє хмари,
буде злива чи сніг,
адже незнані чари,
що спонукають гріх.

Все марнував життя на мрію,
що не прийшла, прийде не скоро,
нічним вогнем до неба тлію,
проте і ніч мене не зморе.

Щастя не те, якому звикли,
любість не та, що знана всім,
сяю іще, як світло зникло,
мої думки, неначе дим.

Спіцин Євгеній 23.01.16



Лист у пляшці

Лист у пляшці

Лист у пляшці

Свого листа, я з любов`ю напишу,
пером простим, ожививши білизну,
садами мрій, які словом залишу,
яке дощем, проливає новизну.

Дивлюсь на лист, п`ю із келиху вино,
що п`янить і щасливить світ душі,
оживе, з ним із класики кіно,
де в кінці є щасливими усі.

лист у пляшку, прозору покладу,
водам річки, віддам, немов сльозу,
у прощанні ще очами проведу,
як до сонця та вода вела лозу.

Пливи-пливи, течією, листе мій,
поки ще час не засипали сніги,
тебе знайти, зможе лиш у барві мрій,
хто життя, офарбовує круги.

Круги світів, які різні, а разом,
на стежках і дорогах по життю,
де любов, що написана пером,
зацвіте, тільки тим, кого люблю.

Спіцин Євгеній 01.01.16



Прохання про світло

Автор: Evgens дата 20-01-2016, 20:09 Стиль: Філософський вірш
  • 0
Прохання про світло

Прохання про світло

Хтось у Бога просить нездійсненне,
котре не втішатиме ввесь час,
що живе як щастя незбагненне,
що приходить і зникає враз.

Хтось у Бога просить лиш здоров`я,
ну а хтось багатства попрохав,
усі ці інтриги поборов я,
бо лише кохання побажав.

Кохання, що в мене є і в інших,
сердець не знав, сердець до щастя гірших,
завжди чекав, чекав я вчинків більших,
життям шукав, любов, тебе із ліпших.

Хтось у Бога просить пережити,
десь у полі бій ще перший свій,
хтось у Бога просить показати,
шлях, що поведе у царство мрій.

Хтось у Бога просить усім серцем,
"Боже, ти пробач мої гріхи,
подаруй надію в небі сонцем,
яке заяскравить всі сніги."

А я прошу лише кохання світле,
собі і всім, у кого серце звикло,
в печалі жить, де щастя ніби зникло,
любов прошу, любов, яка зі мною квітне.

Спіцин Євгеній 30.12.15



Політ життя

Автор: Evgens дата 18-01-2016, 18:03 Стиль: Філософський вірш
  • 0
Політ життя

Політ життя

Я лечу, життям в незнаний світ
та квітчу по стежці власний цвіт,
крізь туман, крізь дощ і крізь сніги,
поки ще терпіти серцем до снаги.

Я лечу, по коліям надій,
як злюбив, то відпустить зумій,
все твердив, собі, коли печаль,
упустив, немов себе не жаль.

Я лечу, вітерцем в долини,
ніби блиск з самої вершини,
я лечу, лечу щохвилини,
світлом зір і променем у днини.

Потечу дорогою до тебе,
підпущу те все твоє до себе,
ті слова, ті очі-зорі з неба,
як душа,як щастя, що так треба.

Я лечу, морями повз свавілля,
котрим вже, уже нема дозвілля,
та знайду десь власнеє роздолля,
де живуть лише любов і воля.

Я лечу, життям в незнаний цвіт,
заквітчу, по стежці власний цвіт,
що цвіте, цвіте, як в серці сад,
де життям, я кожному лиш рад.

Спіцин Євгеній 12.01.16



До завтра

Автор: Evgens дата 13-01-2016, 19:22 Стиль: Філософський вірш
  • 0
До завтра

До завтра

Що буде завтра,
дано не знати,
мов сяйва ковдра,
яку не взяти.

Не доторкнутись,
рукою ніжно,
не дотягнутись,
думками ближньо.

Чи буде сонце,
чи дощ і хмари,
чи вразять серце
любовні чари.

Чи день почнеться
і звичним сяє,
що ж далі йдеться,
ніхто не знає.

Що буде завтра, все невідомо,
думки, мов кожні, є невагомі,
живи сьогодні, живи свідомо,
поки течуть ще стежки знайомі.

Живи сьогодні, лиш тут і зараз,
але формуй же про завтра образ,
думки прокладуть рівняння вираз,
щоб би омріять про завтра нарис.

Спіцин Євгеній 26.12.15



Відродження

Автор: Evgens дата 20-12-2015, 17:39 Стиль: Філософський вірш
  • 0
Відродження

Відродження

Йду дорогою до щастя,
повз ліси, міста, парки,
все летять назустріч листям,
жовті журності думки.

Шлях, що мій, веде ні звідки
і прямує в нікуди,
дні мої є цьому свідки,
що підуть, але куди?