Психологічна лірика » Талант Интернета - сайт талантов, исполнителей, музыкантов, певцов, поэтов и художников. Где творческие люди могут добавлять свои работы – музыку, клипы, картины, стихи, сочинения и поэзию.

Талант интернета


 
 

> Психологічна лірика
Сортировать статьи по: дате | популярности | посещаемости | комментариям | алфавиту


Емпатія

Емпатія
Емпатія

Чує серцем всі слова,
відчуває почуття,
відзеркалює дива,
- все дарує відчуття.

Намалює в барвах день,
зачаклує в зорях ніч,
оживить суспільну тінь,
- відчуття до всього ключ.

Емпатія від серця,
мов дзеркало у світ,
де наче все на сонці,
барвить контрастний цвіт.

Цвіт кожної мов думки,
чужої у собі,
яку квітчає стрімко,
емпат, який в тобі.

Сумує з усіма,
бо сум є навкруги,
страждаючи від сна,
де мутні кольори.

Всміхнеться раптом він,
знайшлася радість вже,
мов хто дзвонив у дзвін,
щасливо ще і ще.

Спіцин Євгеній 14.02.16


Астронавт

Астронавт
Астронавт

Незвичний голос мій,
незвичний погляд мій,
незвичний поклик мій,
бо не такий як твій.

Боїшся ти мене,
в чеканні, що мине,
мить, коли я поруч.

Відчуваю так, як є,
дивне ставлення твоє,
в мить, коли я поруч.

Астронавтом буду всюди,
мов із інших я світів,
зневажають мене люди,
я ж у відповідь яснів.

Словом, ніжачи від серця,
думой з чистой доброти,
досі йду життям до сонця,
у самотній теплоті.

Ведеш все до мовчання,
утнеш свої повчання,
які немов світання,
а мої - смеркання.

Життя незвичний стиль,
де не існує штиль,
активне море хвиль,
крізь космічний пил.

Пізнаєш все пізніше,
з цікавістю сильніше,
чому зі світлом я назавше.

Спіцин Євгеній 14.02.16


Фрески

Фрески
Фрески

Намалюю ніжні квіти,
залишками фарб,
заблищать на світлі віти,
мов коштовний скарб.

На стіні маркій, нерівній,
дихавши теплом,
намалюю спалах рівний,
хай цвіте добром.

Замилую щирий образ,
фресками думок,
заціную кожен обрис,
з любим на зразок.

Покажу, кому судилось
бачити дива,
наче ті, які не снились,
як зоря нова.

Щомиттєво і щоденно,
тануть на стіні,
фрески у житті буденнім,
глибоко в душі.

Краю руки їх лукаві,
тицьнувши свої,
думи. погляди цікаві,
що мені чужі.

Зафарбують мої фрески,
кольором одним,
всі, хто опинився близько,
із життям моїм.

Їх по пам`яті оновлю,
переживши біль,
знову фарбою оброблю,
попри бруд і цвіль.

Спіцин Євгеній 10.02.16

"Не дозволяйте нікому полонити самого себе своїми думками і поглядами, а ваші натомість знищити. Цвітіть квіткою на зло кризі, морозам, повеням та іншим негараздам суспільного життя, адже ви особистість!"


Почуття

Почуття
Почуття

Відчуття, тепле і холодне,
відчуття, серце ним голодне,
про життя, б`є воно, мов стогне,
про життя з яскравим днем,
де б жило кохане з ним,
почуття.

Відчуття, наче світ розтанув,
відчуття, ніби що не дане,
ніби мить, де когось позбавив,
теплих мрій, ласкавих слів,
то в собі я втратив спів,
почуття.

Зникло все, все разом з тобою,
що ж є ще, ще що є зі мною,
крім тяжких, тих думок з журбою,
в тижнях, місяцях і днях,
як проймає серце крах,
почуття.

Відчуття, тепле від надії,
майбуття, знов веде до мрії,
на душі, в серці мов посіє,
цвіт життя наступним днем,
повернеться сонцем з ним,
почуття.

Спіцин Євгеній 09.02.16

"Коли приходить відчуття того, що ніби всі від вас відвернулися, то не треба впадати в апатію чи в депресію, а просто переступити все, мов камінь серед дороги чи як стовбур зрубаного дерева на лісовій стежині і йти далі. Адже образившись і зачинившись в своєму світі ти добровільно себе робиш в`язнем темниці до тих пір, поки не пробачиш людям їх гріхи, які вони навіть не визнали і не визнають."


Чорні окуляри

Чорні окуляри
Чорні окуляри

Затемнений пейзаж,
ти бачиш всюди, скрізь,
немов мара, немов міраж,
тримає Земну вісь.

Небесне сонце те,
не сяє як колись,
чорніє ніби все,
як оком не дивись.

У сірім тлі,
яким є дні,
яскраве тане в сні.

Думками зблід,
то спробуй, слід,
поглянути на світ.

Знявши чорні окуляри,
із думками на душі,
розігнавши в небі хмари,
в небі, що пливе в тобі.

Будеш бачити, як треба,
світ яскравий, світом мрій,
кожен промінець із неба,
даний сонцем, буде твій.

Лиш темний бік думок,
ти бачиш від людей,
згортаєш їх в клубок,
частинкою ночей.

Погане ж як візьмеш,
хороше прослизне,
а потім не знайдеш
і в себе щось ясне.

Як всюди лід,
негайно слід,
вже глянути на світ,
знявши чорні окуляри.

Спіцин Євгеній 08.02.16

"Якщо людина всюди бачить лиш погане, негативне і докоряє ним усіх - це не значить що така людина є поганою, це говорить про те, що ця людина носить чорні окуляри, не знімаючи їх жодного разу протягом довгого проміжку часу."


Еспрессо і чай

Еспрессо і чай Еспрессо і чай
Еспрессо і чай

Як еспрессо банальне
чи як радісний чай,
є малюнок дзеркальний,
як реальності рай.

Щось вважаєш за щастя
чи приймаєш за біль,
та в однаковій масті,
цукор буде чи сіль.

Життям бачиш як чорне,
що гірке чи терпке,
буде іншим там кожне
чи міцне, чи слабке.

Є еспрессо і чаєм,
що живе у житті,
по собі ми лиш знаєм,
по своєму бутті,
розрізняємо серцем,
наче правду чи ні,
та чекаємо сонце,
ніби цукор на дні.

Є сліпими ми завше,
адже п`ємо окріп,
пережите лиш знавши,
яким дух і осліп.

Біль душевно сприймаєм,
як еспрессо і чай,
але всюди шукаєм,
свій щасливості рай.

Спіцин Євгеній 07.02.16

"Кожен по-різному сприймає свої та чужі життєві труднощі і недоліки, але із них прагне взяти однакове а саме: світло, що веде до щастя."


Слова душевності

Слова душевності
Слова душевності

В далеких горах снігових,
в долинах лісової тиші,
течуть в потоках річкових,
слова душевності всі наші.

Слова ці скажемо в собі,
промінням сонячного ранку,
що ніжить світло на воді,
ясними плавнями так палко.

Так палко в щирості розмов,
які без неї тихо в`януть,
немов мороз уже знайшов,
квітки, що зацвітати стануть.

Слова розтануть після того,
як час минає від прощання,
немов вода, промочать ноги,
сльозами мрії і чекання.

А потім ринуть течією,
згори порогами донизу,
де будуть жити із душею,
яка не матиме образи.

Душа ця в кожного із нас,
лише різниця в глибині,
що є домівкою для нас,
яка стоїть на стромині.

Немов важливе щось і цінне,
то може й скарб всього життя,
що робить дух від злого вільним,
а слово - цвітом почуття.

Спіцин Євгеній 07.02.16

"Кожна людина, хороша чи погана, в глибині душі є прекрасною, доброю, люблячою все що існує на світі! Головне питання в тому, як глибоко в душі живе та доброта і душевність?"


Сонце серед ночі

Сонце серед ночі
Сонце серед ночі

У мені,
як аркуш білий на столі,
зім`ятий, трохи у смолі,
душа живе нестримно,
вітрами полів.

Навкруги,
ще ночі чорні від журби,
чим є жорстокість від юрби,
любов живе невидна
в сяйвах вогнів.

По коліях нічних,
летітиме потяг життя,
по преріях нічних,
до станції Інше буття.

Сліпучий білий промінь,
вражає надією очі,
яка для щастя корінь,
як сонце, що серед ночі.

Мов завжди,
почую масу сірих слів,
просочені обманом снів,
яких ще не позбувся,
хмарністю днів.

Не піду,
назустріч з тим, хто не чекав,
до кого звик, а він зникав,
за стінами ховався,
як він посмів?

По коліях нічних,
летітиме потяг мій,
по сторонах бічних,
горітимуть сяйва мрій.

Засяє в ніч душа,
зрадіють радістю очі,
надія ж то втіша,
як сонце, що серед ночі.

Спіцин Євгеній 06.02.16

"Сподіватися в світі варто лише на себе, адже сподіватися на когось так само, як на погоду за вікном."