Лірика » Талант Интернета - сайт талантов, исполнителей, музыкантов, певцов, поэтов и художников. Где творческие люди могут добавлять свои работы – музыку, клипы, картины, стихи, сочинения и поэзию.

Талант интернета


 
 

Сортировать статьи по: дате | популярности | посещаемости | комментариям | алфавиту


Відчуваю, що люблю

Відчуваю, що люблю
Відчуваю, що люблю

Відчуваю голос твій,
як частиноньку душі,
поринавши в сяйво мрій,
що цвілися у тобі,
як дороги в радість днів,
що думками поведуть
оживити в морі снів
почуття, які живуть.

Відчуваю погляд твій,
теплотою від весни,
як зігріюсь від надій
для душі його знайти
серед інших світлих днів,
які стали вже життям
та казкові барви снів
поєднали із буттям.

Відчуваю дотик твій,
ніби щастя те своє,
вгамувавши смуток свій
тим, що поряд ти ще є,
посміхаєшся й мовчиш,
мов не треба вже тих слів,
бо від щастя аж тремтиш,
чувши рідний серця спів.

Віктор Цвіт 01.11.16


Осінь і кохання

Осінь і кохання
Осінь і кохання

Сонце вигляне з-за сірих хмар
подивитись падолист,
чувши музику живу від чар,
осінь в цьому має хист.

Вбрані в золото дерева всі
сіють ноти до землі,
мов їх чую, то живу у сні,
що яскравиться в мені.

Вітер Півночі іще слабким
про морози заспівав,
пісню ритмом своїм швидким
перший іній засівав.

На прогулянку зі мною ти,
сподіваюся, підеш,
щастям бачивши про мене сни
поруч радо зацвітеш.

Поговоримо про світлі дні,
які осінь золотить,
щоб ми сяяли в коханім тлі
в мить, що світлом закипить.

Днини слабшають вже до зими,
ночі дужчими стають,
щоб міцнішали коханням ми,
як сніги до нас прийдуть.

Віктор Цвіт 30.10.16


Відзеркалення

Відзеркалення
Відзеркалення

Холоне серце у тобі,
холоне радість у думках,
коли помітиш у юрбі,
того, хто ніс тепло в руках.

Мовчанням зміняться слова,
смерканням сяють почуття,
бо вже ти віриш у дива,
про мене мавши забуття.

А я тобі скажу ласкаво:
"В мені ти бачиш не мене,
думкам повіривши лукаво
у сон, що скоро вже мине.
Насправді ж бачиш ти себе,
в моєму дзеркалі очима,
тому я житиму для тебе,
яснивши сонцем за дверима".

Хлюпоче радість літнім морем,
співає серденько пісні,
коли ліси змінились полем
і сяють квіти навесні.

Тріпоче крилами кохання
моя пташина чарівна,
яка несе тобі світання,
як в небі зіронька одна.

Тоді скажу тобі ласкаво:
"Мене ти бачиш у собі,
палавши полум`ям якраво
від щастя й радості в юрбі.
Як час до зустрічі настане,
захочеш бачити себе,
як зірку, що любов дістане
і в почуття її веде".

Віктор Цвіт 6.11.16


Зов віків

Зов віків
Зов віків

Під вітрилами крізь віки,
До тебе линути буду завжди!
А ні жодні вітри, ні гарячі піски
На заваді не стануть у правди.

Мерехнуть у небі галактик зірки,
Коромислом ріг місяця ліг край левади.
Каторжанка – душа все зове у світи,
У пізнанні знайти десь поради.

Час не на місці стоїть і … линуть роки,
У зінницях все грають бравади.
Те кохання, що проніс крізь віки –
Віртуозні слова, громові наспіви рулади!..

М.Жарновський 09.09.2016р.



Прости...

Прости...
Прости...


Прости за спущений курок мушкета
Й за те кохання, що в мені!
По вістрі я ходжу стилета -
Душа із тілом у борні.


Прости за зустріч випадкову,
За подарунки, за слова! -
Відкрила істину мені казкову
І тут, як завжди, ти права.


Прости за усмішку, за щастя,
Котре пронесла у мене!
Ніякі не страшні ненастя
І те,чого чекати від життя.


Прости за вирази лиця,
За поцілунок у морозну пору,
За спогади гіркі митця,
Котрі схороню у глибоку нору!


Прости за сни у пізні ночі,
За ніжності, обійми, міражі!
Ніколи не забуду твої очі!
Прошу, мовчи, нічого не кажи!..


М.Жарновський 17.02.2015р.


Осіннє рандеву

Осіннє рандеву
Осіннє рандеву

Зіронька ясна у небі зійшла,
В спогад мене вона привела:
Осінь чудова колись – то була
Та штормом в житті вона загула.

Кохав я дівчину, красуню одну,
Під зорями в саді було рандеву;
У тіні, мов міраж, пролетів марабу,
Соловей проспівав нам пісню сумну.

Кохання скінчилось! Прощання!..О, ні!..
Розійшлися у морі, мов два кораблі.
Із сумом у небі кричать журавлі –
Лишився лиш спогад у серці, на дні…

М.Жарновський 17.04.2010р.


Матусi...

Матусi...

Матусі…

Зору відкрилися рідні пенати
І по стежині ступаю я сміло,
Птахи зі мною доволі уміло
Ведуть розмову, ведуть дебати.

Вже на порозі милої хати
Сльозу пустивши, зустрічає мати.

- Сину, мій сину! Рідна дитино!
Гірка моя, лихая годино!
Чому так довго? Коли завгодно
Вертаєш, милий, ти мій додому?!

- Не плачте, мамо! Мій сум по дому
Із болем в серці!.. І він надовго!
Дитинство миле лишив я рано,
До Вас у снах все линув, мамо!..

М.Жарновський 06.11.2011р.


Свiдок побачень

Свiдок побачень
Свідок побачень

Лежав бутон троянди на снігу,
Безмовний свідок німих побачень.
Напевне, холодно було йому?,
Від недомовлених "дзвінких"пробачень.

Вже інієм покрились пелюстки…
На серці в мене – рана від стилету,
Пронизливі занози й колючки
Й слова, неначе куля, пущена з мушкету.

Образи ж то забуті вже давно!,
Лиш неміч у прозрінні на зінниці.
Останній дзвін поник в душі – дзвінниці
Із втраченим коханням за одно!..

М.Жарновський 07-08.03.2016р.


Секрети істини

Секрети істини
Секрети істини

Писатиму білим по білому
Слів-бо не маю в собі,
Чуєш, дощ йде за вікнами –
Дарую його я тобі!

Най поділиться він із секретами,
Розповість все про юні серця;
Де блукали вони лабіринтами –
Най істину мовлять уста.

Серце окуте довкіл павутиною,–
Буду писати білим по білому.
Чуєш,дощ все іде ще за вікнами,
Вмию обличчя дрібними краплинками.

М.Жарновський 15.09.2009р.


Чужі думки

Автор: Evgens дата 16-04-2016, 12:41 Стиль: Філософська лірика
  • 0
Чужі думки
Чужі думки

Думки чужі, не вразять серце,
у них живе не мій портрет,
який побачили під сонцем,
як пісні власної куплет.

Живу життям за власним часом,
що б`є самотністю стежки,
які осяють з кожним разом,
душевні мудрості книжки.

Любов палає почуттями,
які неначе водоспад,
тепло втрачаю відчуттями,
воно не вернеться назад.

Та зло на серці не живуче,
але живучим є для вас,
бо звідки всі слова колючі,
що болем дух проймають враз?

Думки чужі, - живуть чужими,
бо лиш зображують творця,
відверто фарбами тривкими,
малюють в пам`яті співця.

Спіцин Євгеній 30.03.16


Читаю листи

Читаю листи
Читаю листи

Читаю листи,
в яких все минуле,
писала їх ти,
коханням заснулим.
Заснулим в душі,
як сон його бачу,
де літні дощі,
омиють невдачу.

Читаю листи,
розтавши думками,
які не звести
у річку струмками.
То радості мить,
то розчарування,
а серце бринить,
в жагі мандрування.

Щоб повернуть минулі дні,
ще раз твої побачить очі,
в яких життя моє у сні,
живе світанням після ночі.

Читаю листи,
шукаючи світло,
але не знайти,
ту бурю, що стихла.
Якою жили,
коханням з`єднавшись,
серцями цвіли,
весною почавшись.

Весна триває в самоті,
печаллю десь у почуттях,
любов живе на висоті,
немов не сам у відчуттях.

Бо відчуттями поруч ти,
дівчино мила мого серця,
але минуть з тобою сни,
коли прийде на небо сонце.

Спіцин Євгеній 29.03.16


Музика душі

Автор: Evgens дата 16-04-2016, 12:38 Стиль: Філософська лірика
  • 0
Музика душі
Музика душі

Відчую дотиком стіну,
що закриває серцю світ,
тривожить на душі струну,
лишивши музикою слід.

Хоча і нота лиш одна,
єдиним чуюю її звуком,
а думка лине як луна,
лунавши стогіном чи стуком.

Являє музику в душі,
надавши ноті власне слово,
з яким душею йдуть дощі,
немов жива музична мова.

Відчую біль пекучим жаром,
що тіло сповнює ураз,
відчую радість теплим даром,
що робить світ щасливим в нас.

Відчую вітром дужим злобу
і знов застуджуюсь в журбі,
коли злі ноти брав на пробу,
то я довірився в собі.

Явити музику душею,
в усій тональності частот,
добро є нотою моєю,
щоб всіх позбутися пустот.

І зникне темрява на світлі,
або сховається на дні,
а на душі хай буде тепло,
вона жива в музичній грі.

Спіцин Євгеній 28.03.16


Тунель кохання

Автор: Evgens дата 16-04-2016, 12:38 Стиль: Філософська лірика
  • 0
Тунель кохання
Тунель кохання

Життєво в самоті,
у власній доброті,
для злих у забутті,
іду тунелем.

Тунелем кожен день,
де стінами є тінь,
де є та світла грань,
моїм готелем.

Плачу йому я дань,
страждаючи від ран,
втрапляючи у твань,
людських оман.

По світлу йду у світ,
лишаючи свій слід,
мов дасть зорею схід,
в життя роман.

Тунель кохання,
тунель життя,
де сподівання
і почуття
дарують силу
йти до кінця,
у світ де милі
живуть серця.

Життєво в самоті,
не сам у відчутті,
душа на висоті,
бо йду тунелем.

Забувши про журбу,
пізнавши тлом юрбу,
одержав я скарби,
бо йшов тунелем.

Спіцин Євгеній 27.03.16


Справжність

Автор: Evgens дата 16-04-2016, 12:36 Стиль: Філософська лірика
  • 0
Справжність
Справжність

Живеш в проблемах і ділах,
весь день провівши на ногах,
ведеш думки всі у словах,
забувши про себе.

В житті лиш монотонність днів,
чужий про себе чуєш спів,
чужим стаєш і в сяйві снів,
тому що не треба.

Жити для когось,
жити для чогось,
пливти за течією в нікуди.

Вчися душею,
бути собою,
щоб від порожнечі відійти.

Хотів потрібним бути всім,
але, як завше, чуєш грім,
в журбі теплом шукаєш дім,
де тобі добре.

Ожив собою у собі,
зацвів загадкою юрбі,
твоє потрібне лиш тобі,
бо серцем недобре.

Жити для когось,
жити для чогось,
пливти за течією в нікуди.

Любо для себе,
сонцем на небі,
в собі життям гармонію знайти.

Спіцин Євгеній 27.03.16


Надія чудес

Автор: Evgens дата 16-04-2016, 12:35 Стиль: Філософська лірика
  • 0
Надія чудес
Надія чудес

Світле сонце в небесах,
як надія в чудесах
яскравить фарбами думки.

Ніби з`явиться в житті,
та людина в почутті,
з якою б сплутались стежки.

Вже серце ожива,
коханням заспіва,
забувши про нестерпний біль.

Немов вже пора,
почати все з нуля,
любов, життя, почати в штиль.

Надія з чудес
- надія на щастя,
невдача ж колись
опиниться в пастці.

Застане дощем
яскраве кохання,
яким зацвітем
у світлі світання.

Ввійшов у серце хтось,
з бажанням щастя десь
цвіте садами щовесни.

Весна вже довгий час
чарує світ для нас,
в житті де ти, лиш поясни.

Надіє чудес,
надіє на щастя,
зустріну колись,
її, ніби гостю.

Прийшла що на мить,
лишилась назавше,
коханою жить,
кохання пізнавши.


Спіцин Євгеній 26.03.16


Дорога падіння

Автор: Evgens дата 16-04-2016, 12:34 Стиль: Філософська лірика
  • 0
Дорога падіння
Дорога падіння

Ніч змінить день,
день змінить ніч ,
мов погляд,
що ринув в тінь,
як серця клич на вигляд.

Ставши для всіх забутим,
щирістю ледь відчутим,
через роки почутим.

Сон втілив світ,
світ, де лиш сенс
кохання,
що мало цвіт
і дало шанс в чеканні.

Ставши предметом казки,
цвівши в уяві ласки,
живши, як світла маска.

Плани життя,
ніжиш в собі,
як мрії,
рана буття,
цвітом журби,
вже зріє.

Впавши, сумуй мовчанням,
серце залиш з коханням,
душу - з новим світанням.

Спіцин Євгеній 21.03.16

Назад Вперед
Наверх